Рекомендації щодо правил поведінки відповідальних осіб Петрівського районного суду Кіровоградської області з мало мобільними групами населення

Етика спілкування з людьми з інвалідністю, це перш за все толерантність, рівноправ’я, розуміння, шанобливість, визнання  та сприйнятливість. Якщо до працівників апарату суду  звертається особа, що має інвалідність, то потрібно сприймати її в першу чергу як людину, яка звернулася за послугою, але при цьому слід розуміти і володіти деякими особливостями у спілкуванні з людьми які мають вади опорно-рухового апарату, вади слуху і мови та вади зору.

Вади опорно-рухового апарату

В більшості будівлі і приміщення установ та організацій є недоступними для осіб, які мають проблеми у пересуванні і користуються допоміжними засобами, особливо для тих, які пересуваються у кріслі-візку. До багатьох приміщень людина в кріслі-візку навіть не може потрапити в двері при вході. В Петрівському районному суді Кіровоградської області є наявний пандус. Для забезпечення особі з інвалідністю можливістю повідомити працівників суду про необхідність отримати послугу і допомогу є тривожна кнопка та переговорний пристрій, які розташовані при вході в приміщення суду, вони розташовані у зоні досяжності людини, яка сидить у кріслі-візку. Цей пристрій позначено Міжнародним символом доступності. Після з’ясування причини звернення за посередництвом домофону до особи з інвалідністю виходить визначений працівник, в Петрівському районному суді відповідальними особами в спілкуванні з людьми з особливими потребами визначено заступника керівника апарату суду Діброву Н.І  та головного спеціаліста з інформаційних технологій Кебаль К.П.. При потребі потрапити в приміщення суду необхідно з’ясувати – як допомогти, щоб проїхати в дверях, переїхати через поріг, піднятися по сходах тощо. При потребі перенести людину у візку необхідно уточнити, за які частини візка можна брати, щоб піднімати. Без попередження  людини з особливими потребами за крісло-візок братися не можна. Не можна самовільно котити людину у візку її без дозволу. Під час спілкування  обличчя мають бути на одному рівні, необхідно  або присісти, або сісти поруч на стільці. Якщо людина в кріслі-візку є разом із супроводжуючою її особою, при спілкуванні необхідно звертатися безпосередньо до особи, якої це стосується. Якщо це стосується особи з інвалідністю, то при спілкуванні потрібно в першу чергу звертатися і розмовляти з нею, а не із супроводжуючою особою.

Основні правила:

– Зробити крок назустріч і спитатися – чим можна допомогти. Допомога має бути ненав’язливою і не надмірною. Вислухайте: що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно і допомоги можуть очікувати різної.

– Спілкуючись з людиною, яка сидить у візку намагайтеся знайти можливість спілкуватися з нею на одному рівні, щоб людина у візку не задирала до співрозмовника голову. Бажано, знайти можливість сісти на стілець і, якщо йдеться про ознайомлення із документами, мати можливість сидіти поруч за столом.

– Майте на увазі, що у неповноправної людини мажуть бути проблеми під час користування письмовим приладдям тощо. Запитуйте, чи потрібно в цьому допомогти.

Вади слуху і мови

Люди з вадами слуху ззовні без ознак інвалідності, однак, при цьому вони можуть мати різний рівень втрати слуху і по різному розвинене мовлення. Є люди, які не чують, але розмовляють. Спілкуючись будьте привітними, посміхайтеся. Таким чином людина матиме до Вас довіру.

– При розмові з людьми , які не чують необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою. Важливо, щоб джерело світла не було за вашою спиною, бо в такому випадку Ваше обличчя буде затінене.

– Необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку/олівець тощо. Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз.

– Щоб привернути увагу людини, яка не чує, торкніться її злегка за плече або помахайте до неї рукою. Коли Вас помітили, тоді починайте спілкування. Кричати не варто.

– Якщо  людина, яка не чує, користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою. Тобто, на  людину, яка не чує,  а не на перекладача.

– Підтримуйте зоровий контакт, демонструйте спокій та позитивні емоції.

– Під час розмови з людиною, яка має порушення слуху потрібно дивитися саме на неї.

– Пильнуйте, щоб джерела світла не було за вами. Не затемнюйте свого обличчя.

– Переписуйтеся, щоб уникнути труднощів при усному спілкуванні.

– Говоріть ясно та чітко, не змінюйте теми розмови.

Вади зору

Спілкуючись із незрячими людьми називайте себе і, залежно від ситуації, присутніх.

– Описуйте – де ви знаходитесь і попереджуйте про перешкоди, які є на шляху.

– У розмові з незрячою людиною завжди звертайтеся безпосередньо до неї. Необхідно представитися, хто Ви, які маєте повноваження, після чого повинні запитати – чим допомогти.

– При супроводі у приміщенні попереджуйте про перешкоди, які є на шляху, наприклад: «зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучуйте інформуючи про оточення.

– Якщо припровадили незрячу людину до якогось кабінету службової особи, то інформуйте, куди ви привели, називайте цю людину і інших присутніх. Якщо збираєтеся читати, попередьте про це.

– Не замінюйте читання будь-якого документу його переказом, особливо, якщо при цьому треба поставити підпис.

– Якщо рухайтеся, то попередьте про це. Поясніть чітко – куди потрібно іти.