Інститут присяжних виконавців

Інститут присяжних виконавців

 Альтернативою ДВС може стати інститут присяжних виконавців, до компетенції яких буде віднесено виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), визначених Законом «Про виконавче провадження».

Інститут присяжних виконавців в Україні запропонував створити народний депутат Юрій Мірошниченко, зареєструвавши проект закону «Про присяжних виконавців» №4028а.

До компетенції присяжного виконавця віднесено здійснення виконання рішень, передбачених Законом «Про виконавче провадження», за винятком рішень, за якими боржником або стягувачем є держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади в особі їх органів, або юридичні особи, що фінансуються виключно за кошти державного або місцевих бюджетів; а також рішення про відібрання дитини; про примусове вселення/виселення; у спорах, що виникають з корпоративних відносин між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), зокрема учасником, який вийшов із складу товариства, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства; про стягнення об’єктів державної чи комунальної власності; рішень у сфері земельних відносин.

Присяжним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у сфері права не менш як три роки, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.

Чисельність присяжних виконавців встановлює уповноважений центральний орган виконавчої влади з розрахунку не більш як одна особа на 10 000 населення.

Винагорода присяжного виконавця встановлюється у розмірі виходячи із суми вимог стягнення за виконавчим документом, або у фіксованих сумах, що стягуються за вчинення виконавчих дій. Граничні ставки винагороди присяжного виконавця встановлює Кабінет Міністрів України.

Положення Закону «Про виконавче провадження» в частині повноважень, прав та обов’язків державного виконавця застосовуються також до присяжного виконавця. Не застосовуються положення Закону «Про виконавче провадження» щодо:

1) накладення штрафів та інших стягнень на боржника, інших фізичних чи юридичних осіб та посадових осіб;

2) приводу боржника;

3) контролю за законністю виконавчого провадження та його перевірки;

4) встановлення строків для добровільного виконання рішення та стягнення виконавчого збору;

5) інші положення, що не відповідають цьому Закону.

Планується, що закон набирає чинності з 1 січня 2015 року.

Закон і Бізнес