Узагальнення практики розгляду слідчими суддями місцевих загальних судів Кіровоградської області клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів, станом на 01 жовтня 2013 року

Апеляційним судом Кіровоградської області проведено вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування слідчими суддями місцевих загальних судів Кіровоградської області положень глави 15 розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, який набрав чинності 20 листопада 2012 року (далі - КПК), при розгляді клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів.

Метою узагальнення є надання методичної допомоги слідчим суддям місцевих загальних судів Кіровоградської області за для однакового застосування кримінального процесуального законодавства та вироблення єдиної практики під час вирішення клопотань про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.

Вступ

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Визначена Кримінальним процесуальним кодексом України система заходів забезпечення кримінального провадження за своєю правовою природою має примусовий характер, пов'язаний із втручанням державних органів до сфери прав людини.

Однією з дієвих гарантій забезпечення законних інтересів осіб, які залучаються до участі в кримінальному провадженні є судовий контроль законності обмеження конституційних прав і свобод людини, який покладається на слідчого суддю або суд, залежно від стадії провадження.

Поряд з цим, застосування заходів забезпечення кримінального провадження обумовлюється обов’язком сторони обвинувачення довести ряд, визначених кримінальним процесуальним законом, обставин, які виправдовують потреби досудового розслідування у такому втручанні в конституційні права і свободи людини.

В ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року) зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Зазначені міжнародні гарантії прав людини на недоторканість житла, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканість прав власності нормативно визначені в Конституції України та є загальними засадами кримінального провадження.

Передбачений в главі 15 розділу ІІ КПК інститут тимчасового доступу до речей і документів як захід забезпечення кримінального провадження, який пов'язаний з втручанням до наведеної вище сфер прав людини, нормативно закріплює та чітко окреслює межі такого втручання і здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Сутність тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до положень ст. 159 КПК, полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею або судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Застосування такого заходу не допускається, якщо сторона кримінального провадження не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3)може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, прокурор звернувся із клопотанням.

Сторонами кримінального провадження, які мають право звернутися до слідчого судді, суду із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів є: з боку обвинувачення – слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий та його представник; з боку захисту – підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їхні захисники та законні представники.

Для оцінки потреб досудового розслідування, згідно ч. 4 ст. 132 КПК, слідчий суддя зобов’язаний врахувати можливість без застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Отже, з огляду на серйозність порушеної теми і важливість рішень про доступ до речей і документів третіх осіб, тим більш з наданням дозволу на вилучення цих речей і документів, задля недопущення неоднозначного тлумачення положень процесуального закону та зловживання можливостями розглядуваного заходу забезпечення кримінального провадження, робочою групою з питань вивчення, аналізу та узагальнення практики застосування КПК апеляційного суду Кіровоградської області проведено дане узагальнення судової практики.

 

1.Аналіз статистичних даних

         Згідно статистичної інформації, станом на 1 жовтня 2013 року, наростаючим підсумком з 20 листопада 2012 року, до місцевих загальних судів Кіровоградської області всього надійшло 2940 клопотань слідчих, прокурорів про тимчасовий доступ до речей і документів, з них: задоволено – 2631 або 89 % від загальної кількості клопотань; відмовлено в задоволенні – 266 або 9 %; закрито провадження – 2 або 0, 06 %; повернуто – 36 або 1,2 %; залишено без розгляду – 1 або 0, 03 %; не розглянуто – 4 або 0, 13 %.

Порівняльна таблиця розгляду слідчими суддями місцевих загальних судів Кіровоградської області клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів станом на 1 жовтня 2013 року

 

№ п/п	Назва суду	Задоволено клопотань	Відмовлено в задоволенні клопотань	Всього надійшло клопотань	Відсоток задоволених клопотань від загальної кількості
1	Бобринецький районний	38	3	42	90 %
2	Вільшанський районний	37		37	100 %
3	Гайворонський районний	19	1	20	95 %
4	Голованівський районний	30	2	32	94 %
5	Добровеличківський районний	18	1	23	78 %
6	Долинський районний	14	4	18	78 %
7	Знам’янський міськрайонний	81		83	97 %
8	Кіровоградський районний	69		69	100 %
9	Кіровський м. Кіровограда	243	34	295	82 %
10	Компаніївський районний	13		13	100 %
11	Ленінський м. Кіровограда	1505	166	1673	90 %
12	Маловисківський районний	26	1	27	96 %
13	Новгородківський районний	11	1	12	91 %
14	Новоархангельський районний	42		42	100 %
15	Новомиргородський районний	58		58	100 %
16	Новоукраїнський районний	72	5	79	91 %
17	Олександрійський міськрайонний	102	39	142	72 %
18	Олександрівський районний	9	1	10	90 %
19	Онуфріївський районний	1		3	33 %
20	Петрівський районний	47		47	100 %
21	Світловодський міськрайонний	135	4	150	90 %
22	Ульяновський районний	55	3	58	95 %
23	Устинівський районний	6	1	7	86%
Всього		2631	266	2940	89 %

2.Практика розгляду клопотань слідчими суддями місцевих загальних судів

         В розумінні ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів є заходом примусового характеру пов’язаного із втручанням у права і свободи особи на недоторканість житла, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканість прав власності, обумовленим потребами досудового розслідування.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, вимоги до змісту якої закріплені в ст. 164 КПК, а саме в ухвалі має бути зазначено: 1) прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів; 2) дата постановлення ухвали; 3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу; 4) прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів; 5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; 6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; 7) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду (ст. 166 КПК).

Як свідчить проведене узагальнення деякі слідчі судді не в повному обсязі дотримуються вимог щодо змісту ухвали про доступ до речей і документів.

Так, наприклад: слідчий суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда, за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України, надав тимчасовий доступ до інвентарної справи стосовно нерухомого майна з можливістю її вилучення (кримінальне провадження № 1109/11). Проте, в ухвалі не зазначено: прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до документів; прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до документів. Крім того, вказівка про строк дії ухвали містить лише кінцеву дату.

Аналогічні недоліки містять ухвали: слідчих суддів Ленінського районного суду м. Кіровограда (кримінальні провадження  №1111/21, -/64, -/70, -/93, -/94, -/ 100, -/106,  - /108, -/109, -/112); Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (кримінальні провадження № 1116/3718, -/3720, -/3744, -/3756, 396/1364); Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (кримінальні провадження № 1118/9881, -/9934, -/10037, -/2666, -/2668, -/2204, -/1718, -/10063, -/10065, -/10067, -/9893, -/5091, -/4299, -/4914, -/4384, -/4607, -/4516); Кіровський районний суд м. Кіровограда (кримінальне провадження № 404/5589/13-к, -/4821/13-к, -/2990/13-к, -/5967/13-к, -/3811/13-к, -/404/2880); Добровеличківський районний суд Кіровоградської області (кримінальне провадження № 387/603/13-к).

Також, в резолютивних частинах деяких, зазначених вище, ухвал відсутнє роз’яснення, відповідно до ст. 166 КПК, наслідків невиконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, не вказаний перелік документів з їх назвою, описом, іншими відомостями, які дають можливість визначити речі і документи, до яких наданий тимчасовий доступ, взагалі відсутня вказівка про строк дії ухвали.

Особливо слід зауважити на порушенні п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК щодо вказівки в резолютивній частині ухвали про строк її дії, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

Недотримання зазначеного положення закону може бути підставою для зловживання з боку сторони кримінального провадження, якій надано тимчасовий доступ до речей і документів та як наслідок порушення прав осіб, яких зобов’язано надати такий доступ.

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) в п. 11 Інформаційного листа від 05.04.2013 року «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження»  сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався.

Вивченням судової практики також встановлено, що найбільш гострою проблемою при вирішенні клопотань про застосування розглядуваного заходу забезпечення кримінального провадження є неналежна мотивація прийнятих слідчими суддями рішень, формальний підхід до викладення обставин, що мають суттєве значення для постановлення законного рішення.

Так, наприклад: слідчий суддя Новомиргородського районного суду Кіровоградської області за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, надав строком на один місяць тимчасовий доступ до усіх наявних в управлінні Державної казначейської служби України в Новомиргородському районі Кіровоградської області документів щодо перерахування бюджетних коштів за роботи з інвентаризації земель Листопадівською сільською радою (кримінальне провадження № 395/532/13-к).

Проте, в мотивувальній частині ухвали відсутній зміст клопотання слідчого, тому не зрозуміло, які вимоги ставилися.

За викладеними у клопотанні обставинами кримінального провадження, службові особи Листопадівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області шляхом зловживання службовим становищем та підроблення документів внесли до офіційного документу – акту виконання робіт з інвентаризації земель завідомо неправдиві відомості щодо факту виконання вказаних робіт у повному обсязі, що призвело до незаконного перерахування підрядній організації КРФ ДП «Укрспецзем» бюджетних коштів.

Однак, з наведеного не зрозуміло дату вчинення кримінального правопорушення, що є важливим для з’ясування правомірності доступу до того чи іншого документа, який може містити відомості, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказівка про доступ до всіх документів суперечить п. 5 ч. 1 ст. 164 КПК щодо необхідності зазначення в ухвалі назви, опису, інших відомостей, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ.

Крім цього, в резолютивній частині слідчий суддя поклав виконання ухвали на слідчого, який звернувся з клопотанням, а також двох оперуповноважених працівників міліції, що не відповідає положенням ст. 159 КПК, відповідно якої тимчасовий доступ до речей і документів надається лише стороні кримінального провадження. Однак, оперуповноважені працівники міліції, згідно п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК не відносяться до жодної зі сторін кримінального провадження.

Крім цього, вказаною ухвалою слідчий суддя приєднав до кримінального провадження в рамках якого подано клопотання в якості речових доказів документи до яких надав тимчасовий доступ.

Аналогічні помилки містять ухвали слідчого судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області в кримінальних провадженнях № 395/541/13-к, -/814/13-к, -/815/13-к.

Інший приклад. Слідчий звернувся з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках кримінального провадження по факту розкрадання бюджетних коштів, які були виділені на надання послуг «Соціального таксі» Територіального центру соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян Новоархангельського району.

Ухвалою слідчого судді Новоархангельського районного суду Кіровоградської області вказане клопотання задоволено та надано  тимчасовий доступ до документів з їх вилученням, а саме: - Положення про соціальне таксі; - договорів закупівлі паливно-мастильних матеріалів за 2011-2013 роки; - відомостей на списання паливно-мастильних матеріалів за 2011-2013 роки; - подорожніх листів за 2011-2013 роки; - журналів на отримання заявок «Соціального таксі»; - платіжних доручень за 2011-2013 роки та документів, що можуть стосуватись даного кримінального провадження, які зберігаються  в приміщенні Територіального центру соціального обслуговування одиноких

 

Непрацездатних громадян Новоархангельського району (кримінальне провадження № 394/348/13-к).

Проте, вказівка в ухвалі слідчого судді про доступ та вилучення документів, що можуть стосуватись даного кримінального провадження, суперечить п. 5 ч. 1 ст. 164 КПК, згідно якого в ухвалі має бути зазначено: назву, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ

 

Щодо наведених випадків, які, нажаль є досить розповсюдженою практикою, слід  зауважити, що порушення вимог щодо конкретизації документів і речей до яких надається тимчасовий доступ, а тим більше з їх вилученням, призводить до зловживань з боку сторони кримінального провадження, якій надано такий доступ. На практиці слідчими фактично вилучається вся фінансово-господарська документація юридичних осіб (незалежно від того стосується вона чи не стосується предмету доказування в кримінальному провадженні в рамках якого застосований захід його забезпечення), що позбавляє можливості цих юридичних осіб здійснювати свою діяльність.

Разом з тим, узагальненням встановлено і позитивну практику, вирішення слідчими суддями клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів. Встановивши невідповідність та необґрунтованість  відповідно до вимог  ст. 160, ст. 163 КПК (мова йде про порушення, які перешкоджали постановленню законного та обґрунтованого рішення) клопотання сторони кримінального провадження залишалось без задоволення.

Так, наприклад: слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ухвалою відмовив у задоволенні клопотання слідчого в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про тимчасовий доступ до автомобіля «JEEP», який належить Особі 1. та знаходився на зберіганні на території Ульянівського РВ УМВС Кіровоградської області (кримінальне провадження № 405/8289/13-к).

З клопотання вбачається, що 24.08.2013 року на вказаному автомобілі Особа 1 допустила дорожньо-транспортну пригоду. В цей же день автомобіль був вилучений оглядом місця події та поміщений для зберігання на територію Ульянівського РВ УМВС Кіровоградської області.

Тобто, з викладеного вбачається, що автомобіль «JEEP», власником якого являється Особа № 1, є тимчасово вилученим майном під час слідчої дії – огляду місця події.

Проте, слідчий лише через місяць звертається з клопотанням про тимчасовий доступ до вказаного автомобіля з вилученням його не у власника Особи 1 для проведення експертиз  та запобігання можливості його відновлення, а з території райвідділу УМВС України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання у зв’язку з його невідповідністю вимогам ст. 160 КПК.

Інший приклад. Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда відмовив у задоволенні клопотання слідчого в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про тимчасовий доступ до фінансової та бухгалтерської документації ТОВ «К-ВДМ», та документації щодо проведення процедури санації та ліквідації вказаного підприємства за період з 01.01.2010 року по теперішній час, які знаходяться у Особи 1  – ліквідатора, арбітражного керуючого ТОВ «К-ВДМ» (кримінальне провадження № 405/8688/13-к).

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчий суддя зазначив, що в порушення п. 3 ч. 2 ст. 160 КПК, в клопотанні про тимчасовий доступ до документів не конкретно зазначені документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати, слідчий просить доступ до всієї фінансової та бухгалтерської документації  ТОВ «К-ВДМ».

Інший приклад. Слідчий суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області відмовив у задоволенні клопотання слідчого в кримінальному провадженні про тимчасовий доступ  до автомобіля «ВАЗ». Рішення мотивоване тим, що слідчий недотримався вимог щодо змісту клопотання, оскільки не вказав особу, яка має надати йому тимчасовий доступ до автомобіля, доказів про місце його знаходження на момент звернення, слідчим не надано (кримінальне провадження № 403/111/13-к).

Відповідно до ст. 162 КПК до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, крім іншого, належать відомості, які можуть становити банківську таємницю.

В ч. 6 ст. 163 КПК визначено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, також доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Слідчий суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда ухвалою відмовив у задоволенні клопотання слідчого в кримінальному провадженні про тимчасовий доступ до банківської таємниці: руху грошових коштів по розрахунковому рахунку, який можливо використовувався ТОВ ВКФ «Агроплан» (кримінальне провадження № 404/3202/13-к).

Приймаючи таке рішення слідчий суддя вказав на необґрунтованість клопотання, оскільки відсутні відповідні докази в підтвердження  викладених в ньому обставин, не доведено обставин, які перешкоджають в інший спосіб отримати докази, також в клопотанні не зазначено ім’я та по батькові особи, яка буде виконувати захід забезпечення кримінального провадження.

Також з наведених вище підстав слідчий суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда відмовив у задоволенні клопотання слідчого в кримінальному провадженні про тимчасовий доступ до банківської таємниці: руху грошових коштів по розрахунковому рахунку, який можливо використовувався ТОВ «Авіс-Юг» (кримінальне провадження № 404/3201/13-к).

Інший приклад. Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відмовив у задоволенні клопотання слідчого в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, а саме до інформації, яка знаходиться у операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання (кримінальне провадження № 398/4253/13-к).

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання слідчий суддя зауважив на порушення слідчим вимог ст. 163 КПК щодо змісту клопотання, а саме відсутності адреси оператора мобільного зв’язку, а також обґрунтування неможливості іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Проте, встановлено випадок неналежної практики вирішення клопотання про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, зокрема до відомостей, які можуть становити лікарську таємницю.

            Відповідно до ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Закон України N 2801-XII від 19 листопада 1992 року) медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

 

            Так, наприклад: слідчий суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України, надав тимчасовий доступ з вилученням з архіву Кіровоградської обласної лікарні історії хвороби стаціонарного хворого Особи 1, який був госпіталізований та перебував на лікуванні у відділенні хірургії в період з 06.05.2013 року по 15.05.2013 року (кримінальне провадження № 396/1674/13-к).

            Як вбачається з наведеної ухвали Особа 1є потерпілим у кримінальному провадженні по факту нанесення йому 05.05.2013 року легких тілесних ушкоджень.

            Необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження мотивована потребою в проведені судово-медичної експертизи.

            В той же час, в судовому рішенні не мотивовано необхідність тимчасового доступу та вилучення всієї історії хвороби Особи 1, а не конкретних документів з відомостями, які стосуються періоду з 06.05.2013 року по 15.05.2013 року, тобто часу, протягом якого Особа 1 перебувала на лікуванні  у відділенні хірургії внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень.

            Вимоги ч. 6 ст. 163 КПК слідчим суддею проігноровані взагалі.

            Аналогічний приклад, слідчий суддя Новомиргородського районного суду Кіровоградської області за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні надав тимчасовий доступ з вилученням до всіх документів з яких складається історія хвороби потерпілого Особи 1, якому 26.01.2013 року були спричинені тілесні ушкодження (кримінальне провадження № 395/337/13-к).

            Крім того, в наведеній ухвалі слідчий суддя всупереч вимогам ст. 164 КПК не вказав особу, якій надається право тимчасового доступу до документів; строк дії ухвали, наслідки її невиконання.

 

            В іншому кримінальному провадженні по факту спричинення 07.04.2013 року тілесних ушкоджень Особі 1, за клопотанням слідчого ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надано тимчасовий доступ з вилученням медичної документації (якої саме невідомо) та історії хвороби потерпілого Особи 1, що знаходяться в РТМО «Новомиргородське» де потерпілий проходив лікування (кримінальне провадження № 395/646/13-к).

 

3.Апеляційний розгляд за скаргою на ухвали слідчого судді

В ст. 309 КПК наведений перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 10 ч. 1 ст. 309 КПК в апеляційному порядку під час досудового розслідування може бути оскаржена ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, лише у разі, якщо такою ухвалою надано дозвіл на вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа – підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

В інших випадках ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Як свідчить узагальнення, деякі слідчі судді або не правильно розуміють пункт 10 ч. 1 ст. 309 КПК, або ж взагалі ігнорують це положення закону.

Так, наприклад: слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда, за клопотанням слідчого, надала тимчасовий доступ до речей і документів – інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій стосовно абонентів з’єднання, роз’яснивши в резолютивній частині ухвали порядок і строки її оскарження в апеляційному порядку (кримінальне провадження № 1кс/11).

Аналогічних помилок припустилися слідчі судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (кримінальні провадження № 1118/10063/12,  1118/10065/12, 1118/9893/12);  Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (кримінальні провадження № 1116/3642/12, 1116/3717/12, -/3718/12, -/3719/12,  -/3720/12, -/3744/12, -/3768/12); Маловисківського районного суду Кіровоградської області  (кримінальне провадження № 1112/3808/12); Кіровського районного суду м. Кіровограда (кримінальні провадження № 404/5738/13-к,  3202/13-к, 3201/13-к).

Недотримання зазначених вимог закону неодноразово призводило до безпідставного звернення з апеляційними скаргами на ухвали слідчих суддів про надання тимчасового доступу до речей і документів, які не підлягають оскарженню в апеляційному порядку. Також, мали місце випадки, коли апелянти, всупереч вказівці, що ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню, безпідставно зверталися з апеляційними скаргами.

В наведених випадках суддею-доповідачем  приймалися рішення відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Так, наприклад ухвалою судді апеляційного суду Кіровоградської області відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Асвіо Банк» на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда, якою за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні надано тимчасовий доступ з вилученням платіжних документів, документів юридичних справ, пов’язаних з відкриттям рахунків (в тому числі статутні документи, страхові свідоцтва), які стосуються діяльності ПАТ «ЧРП», ТОВ «СЛ», ТОВ «ХЛ».

Відмовляючи у відкритті провадження суддя, посилаючись на п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, вказав, що наведені в ухвалі слідчого судді документи не посвідчують право ПАТ «Асвіо Банк» на здійснення підприємницької діяльності, за відсутності яких банк позбавлений можливості здійснювати свою діяльність (кримінальне провадження № 11сс/781/155/13).

            В контексті цього варто звернути  увагу, що відповідно до п.4.2, 4.3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою  Правління Національного банку України  від 14.07.2006 року  N 267 зі змінами, банк зобов'язаний надати тимчасовий доступ до зазначених в  ухвалі  слідчого  судді,  суду речей і документів,  які містять інформацію,  що становить банківську таємницю, особі, зазначеній в ухвалі. Представник банку в разі проведення  вилучення  (виїмки) речей   і  документів,  які  містять  інформацію,  що  становить банківську таємницю, на підставі ухвали зобов'язаний: ознайомитися з  оригіналом ухвали,  що пред'являється особою, зазначеною в ухвалі; отримати від особи, що пред'явила ухвалу,копію ухвали; опис речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, та вилучаються на виконання ухвали; копію протоколу  про  вилучення (виїмку) речей і документів, які містять інформацію,  що становить банківську таємницю (у  разі складення протоколу особою, що пред'явила ухвалу).

Інші приклади. Ухвалою судді апеляційного суду Кіровоградської області відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката в інтересах селищної ради на ухвалу слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області, якою за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні надано тимчасовий доступ з вилученням документів з Голованівської селищної ради щодо відносин з ДП «КНДІЗ».

Ухвалою судді апеляційного суду Кіровоградської області відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про тимчасовий доступ до процесуальних документів, які знаходяться у матеріалах кримінальної справи.

Причиною відмови у відкритті провадження за вказаними вище скаргами було недотримання вимог п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, оскільки ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів не підлягали оскарженню в апеляційному порядку (кримінальні провадження № 11сс/781/64/13, 11сс/781/19/13).

Інший приклад. Директор КП «Житлогосп» Особа 1 двічі звертався з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, якою за клопотанням потерпілих Особи 2 та Особи 3 у кримінальному провадженні, зобов’язано КП “Житлогосп” надати Особі 2, Особі 3, Особі 4, Особі 5 тимчасовий доступ до вказаного в актах прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 16.12.2011 року, 18.12.2011 року, 21.12.2011 року з можливістю проведення відеофіксації, та передати Особі 2 і Особі 3 оригінали статутів і свідоцтв про державну реєстраціюПП “Д.”, Асоціації “УВО для СТО”, ТОВ “РМЗ” та ВАТ “ЗА”.

Ухвалами суддів апеляційного суду Кіровоградської області вказана скарга двічі поверталася апелянту на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, у зв’язку з тим, що скарга подана особою, яка немає права подавати апеляційну скаргу.

Апелянту було роз’яснено, що за змістом п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК зі скаргою має право звертатися фізична особа – підприємець або юридична особа, у яких вилучаються речі і документи, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність. В апеляційній скарзі не наведено, що документи дозвіл на вилучення яких надано посвідчує право на зайняття підприємницькою діяльністю КП «Житлогосп» (кримінальні провадження № 11сс/781/62/13, 11сс/781/63/13).

Між тим, в ході узагальнення встановлено випадки, коли апеляційні скарги подавалися з дотриманням вимог п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК.

Так, до апеляційного розгляду було прийнято:

апеляційну скаргу представника ПрАТ «Кіровоградтурист» на ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, якою за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні надано тимчасовий доступ до установчих документів філії ПрАТ «Кіровоградтурист» пансіонату «Славутич», а також іншої документації, що стосується фінансово-господарської діяльності філії з їх вилученням (кримінальне провадження № 11сс/781/186/13);

- апеляційну скаргу директора ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» на ухвалу слідчого судді, якою за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні надано тимчасовий доступ до правовстановлюючих документів та документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» за період 2012-2013 року з їх вилученням (кримінальне провадження № 11сс/781/174/13);

- апеляційну скаргу директора АВПП «Украгротехнологія» на ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, якою за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні надано тимчасовий доступ до документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності АВПП «Украгротехнологія» з їх вилученням (кримінальне провадження № 11сс/781/187/13);

- апеляційну скаргу приватного підприємця Особи 1 на ухвалу слідчого судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області, якою за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні надано тимчасовий доступ до повітряного транспортного засобу (дельтаплану), яким володіє П. та здійснює за його допомогою господарську діяльність (кримінальне провадження № 11сс/781/213/13).

Перелічені вище оскаржувані ухвали за наслідками апеляційного розгляду залишені без змін. Колегії суддів дійшли висновку про те, що наведені в клопотаннях слідчих обставини виправдовують таке втручання у права суб’єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 160  КПК у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів вказується значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Так, ухвалою колегії апеляційного суду Кіровоградської області за апеляцією директора ТОВ «ВКФ»Агролан» Особи 1 скасовано ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда, якою за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні за знаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, надано тимчасовий доступ до дизельного палива, об’ємом 38080,00 літрів, що знаходиться в ємкостях на території, орендованій ТОВ “Агроплан” з метою забезпечення його збереженості та передачі на відповідальне зберігання директорові ТОВ “АСД-Експрес” – Особі 2.  

Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що право власності ТОВ “АСД-Експрес” чи директора – Особи 2 на дизельне паливо не підтверджено жодними доказами, також відсутні докази того, що у ТОВ “АСД-Експрес” з ТОВ “ВКФ ”Агролан”, яке орендує територію нафтобази, чи ТОВ ПФК “Агроплан”, яке значиться в клопотанні слідчого, мали місце господарські відносини з купівлі-продажу дизельного палива, а також, що належне ТОВ “АСД-Експрес” дизельне паливо було поставлене на територію вказану в клопотанні слідчого.

У клопотанні слідчого зазначено, що дизельне паливо, яке знаходиться в ємкостях на території нафтобази, орендованій ТОВ “ПФК Агроплан”, належить ТОВ “АСД-Експрес”, яке поставило вказане пальне, але гроші за нього не отримало.

Між тим, в матеріалах клопотання наявна копія видаткової накладної, відповідно якої, ТОВ “Авіс-Юг” здійснило поставку ТОВ “ВКФ” Агролан”, на підставі договору  дизпаливо. За вказаний товар ТОВ “ВКФ ”Агролан” розрахувалося з ТОВ “Авіс-Юг”, про що свідчить копія платіжного доручення.

Тобто стороною обвинувачення не доведено, що придбане ТОВ “ВКФ”Агролан” дизпаливо взагалі має відношення до кримінального провадження.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішенням слідчого судді про вилучення дизельного палива та передання його директорові ТОВ “АСД-Експрес” – Особі 2, фактично порушено право власності ТОВ “ВКФ”Агролан” на придбаний ним товар - дизельне паливо. До того ж, внаслідок незаконного обмеження права власності ТОВ “ВКФ”Агролан” позбавлене можливості здійснювати свою діяльність, про що керівництвом складені відповідні акти.

В наведеному випадку слідчий суддя  залишив поза увагою, що інститут тимчасового доступу до речей і документів не передбачає позбавлення законного володільця майна права користуватися та розпоряджатися цим майном.

З такими вимогами сторона кримінального провадження може звернутися під час вирішення питання про арешт майна, за наявності для того законних підстав, у порядку ст. 170 КПК.

В рамках даного узагальнення вважаємо за доцільне також висвітлити ситуацію, яка, на нашу думку, свідчить про зловживання службових осіб своїми повноваженнями під час проведення слідчий дій за ухвалою слідчого судді.

Так, до апеляційного суду Кіровоградської області надійшла апеляційна скарга директора Кіровоградської філії ПАТ «Компанія «Райз» Особи 1 на ухвалу слідчого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області (кримінальне провадження № 390/2434/13-к), постановлену за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні по факту  придбання, перевезення, зберігання посадовими особами  ПАТ «Компанія «Райз» сильнодіючих речовин, які заборонені у вільному обігу.

Вказаною ухвалою надано дозвіл на проведення обшуку складського приміщення, офісного приміщення, за адресою (зазначена юридична адреса приміщень ПАТ «Компанія «Райз») з метою виявлення і вилучення пестицидів, агрохімікатів, та документів бухгалтерського обліку, що підтверджують реалізацію пестицидів і агрохімікатів.

На підставі цієї ухвали могли бути вилучені всі пестициди та агрохімікати, та блокована господарська діяльність товариства.

В той же час слідчий звертався до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, лише з метою виявлення 10 кг пестициду «Джин».

В апеляційній скарзі зазначено, що клопотання розглянуто без участі в судовому засіданні слідчого, а слідчим суддею не з’ясовано значення для кримінального провадження документів бухгалтерського обліку, що підтверджують реалізацію пестицидів і агрохімікатів, а також самих пестицидів і агрохімікатів, на які у апелянта є відповідний дозвіл – ліцензія. Також зауважено, що ухвалою слідчого судді в частині вилучення пестицидів і агрохімікатів, та документів бухгалтерського обліку, що підтверджують реалізацію пестицидів і агрохімікатів фактично позбавило апелянта можливості здійснювати господарську діяльність, що може призвести до зупинення та можливого банкрутства компанії.

В наведеному випадку, відповідно до ст. 309 КПК, ухвала слідчого судді про обшук не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому відповідно до ч. 4 ст. 399  КПК, у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Разом з тим, слід зауважити, що на відміну від права на апеляційне оскарження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК ухвали слідчого судді про вилучення речей і документів, за відсутності яких суб’єкт господарювання позбавляється можливості здійснювати свою діяльність, у випадку порушення у такий же спосіб прав суб’єктів господарювання під час обшуку, вказані особи позбавлені можливості своєчасно захистити свої права в апеляційному порядку (хіба що через інститут арешту тимчасово вилученого майна).

 

4.Спірні питання правозастосування при розгляді клопотань  про надання тимчасового доступу до речей та документів та шляхи їх вирішення

Щодо недоліків в оформленні клопотань, що перешкоджають їх розгляду.

Недоліки, які допускають слідчі в оформленні клопотань, зокрема: не зазначення певних відомостей у клопотанні, не долучення належного переліку документів, неналежне засвідчення клопотань, відсутність правового обґрунтування заявлених клопотань, не чітке викладення мотивів, якими обґрунтовуються клопотання, визначення переліку документів, які мають додаватися, інших відомостей, які мають значення для правильного розгляду клопотання по суті.

У відповідь на запитання: як повинен вчинити слідчий суддя, якщо все ж таки клопотання за змістом, формою не відповідає вимогам, КПК,  не містить документів, якими обґрунтовується, підписано неповноважною особою, тощо, слід вказати на наступне.

Чинним КПК не передбачено право слідчого судді залишити клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів без руху або повернути його, якщо клопотання не відповідає вимогам КПК.

До отримання з цього приводу роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ доцільно звернутися до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства».

Пунктом 8 вказаної Постанови зазначено, що при розгляді подання про тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина суддя перевіряє, чи відображено в ньому всі необхідні дані для їх розгляду, чи підписане воно повноваженою службовою особою і чи погоджене воно у визначених законом випадках з прокурором, вивчає матеріали оперативно-розшукової, контр розвідувальної або кримінальної справи, за необхідності вислуховує суб’єкта внесення подання і виносить умотивовану постанову про задоволення подання або відмову в такому задоволенні. Обсяги надання матеріалів справи визначаються суддею. Невиконання законних вимог судді може бути підставою для відмови в задоволенні подання.

Таким чином, в разі якщо клопотання обґрунтовано лише формально, до нього не додано жодного доказу на обґрунтування викладених слідчим  або іншим учасником  кримінального провадження, який має право на його подання, доводів, підписано неповноважною особою тощо, слід визнати правильною практику слідчих суддів, які у такому випадку відмовляють в задоволенні таких клопотань.

Оскільки існує два порядки розгляду слідчим суддею клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів встановлювати процесуальні строки їх розгляду,  доцільно, виходячи з наступного.

Так, перший порядок в полягає в тому, що після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться речі і документи. У такому випадку доцільно призначити клопотання до розгляду у строк, необхідний для отримання такою особою повістки про судовий виклик.

Другий порядок застосовується, якщо стороною, яка звернулася з клопотанням, доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів. У такому випадку  клопотання розглядається слідчим суддею без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться. Враховуючи реальну загрозу  зміни або знищення речей і документів,  у такому випадку подання має бути розглянуто невідкладно.

Доведення наявності достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, підстави, на які посилається слідчий або інший учасник кримінального провадження у клопотанні  повинні бути досліджені та оцінені за внутрішнім переконанням слідчого судді, у кожному конкретному випадку виходячи з належності, достовірності, допустимості та достатності доказів, зібраних на підтвердження вказаних обставин. Якщо слідчий суддя прийде до висновку, що таких підстав недостатньо, у задоволенні клопотання слід відмовити.

При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов’язаний урахувати можливість без застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Чинним КПК порядок звернення оперативних підрозділів до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів не передбачений, при розгляді цих клопотань слід виходити з положень ч. 1 ст. 160 КПК України щодо суб’єктів звернення, тобто оперативні підрозділи  правом на звернення до слідчих суддів з відповідними клопотанням КПК не наділені.

З приводу відомостей  у клопотанні слідчого про юридичну чи фізичну особу, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів слід зазначати наступне.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 164 КПК ці відомості мають бути  зазначені в ухвалі слідчого судді, а ч. 1 ст. 163 КПК передбачено, що слідчий суддя має здійснити судовий виклик такої особи, тому слід визнати правильною практику слідчих суддів, які вимагають від слідчого або іншого учасника кримінального провадження, який звернувся із клопотанням, обов’язкового викладення цих відомостей у клопотанні, посилаючись на вказані норми закону, а у протилежному випадку - відмовляють у їх задоволенні, оскільки по суті без вказівки на особу, яка має надати доступ до речей і документів таке клопотання є безпредметним, а тому не може бути визнано обґрунтованим.

Чинним КПК не передбачений процесуальний статус юридичної особи як учасника кримінального провадження, однак враховуючи, що ч. 1 ст. 163 КПК надано право представнику юридичної особи на участь в судовому засіданні при розгляді клопотань вказаної категорії, при оформленні довіреності на представництво інтересів юридичної особи в суді, доцільно зазначати коло процесуальних прав, виходячи зі змісту КПК та повноважень, які надаються кримінальним процесуальним законом юридичній особі, зокрема право брати участь в судових засіданнях, знати сутність клопотання, заявляти відводи та клопотання, давати пояснення по суті клопотання, знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються прав та обов’язків юридичної особи, оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ:

За результатами даного узагальнення встановлено, що тимчасовий доступ до речей і документів, з огляду на статистичні показники, є досить поширеним заходом забезпечення кримінального провадження серед інших, визначених в розділі ІІ КПК.

Проблеми, які були виявлені в ході вивчення судової практики щодо вирішення клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів переважно обумовлені: 1) недотриманням слідчими суддями вимог щодо законодавчо визначеного в ст. 164 КПК змісту ухвали про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження; 2) належного обґрунтування, відповідно до вимог ст. 163 КПК, рішення про задоволення клопотання сторони кримінального провадження, в тому числі необхідності вилучення речей і документів. Непоодинокі випадки, коли таке ігнорування вимог кримінального процесуального закону мало наслідком зловживання з боку сторони кримінального провадження, якій надано тимчасовий доступ, що, зокрема було встановлено за наслідками перевірки деяких ухвал слідчих суддів в апеляційному порядку.

Крім цього, встановлено випадки, коли необґрунтовано надавався тимчасовий доступ до документів, які відповідно до ст. 162 КПК, містять охоронювану законом таємницю, при цьому з ухвал взагалі не вбачалось оцінки доводів сторони кримінального провадження, які б свідчили про неможливість іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів.

Також, виявлено проблему неправильного розуміння слідчими суддями змісту п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК щодо обставин, які зумовлюють виникнення права на оскарження ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів. Слідчі судді частіше зазначають про те, що ухвала не підлягає оскарженню або ж безпідставно роз’яснюють право на оскарження її в апеляційному порядку. У той же час, встановлено випадки, коли слідчими суддями було проігноровано вимоги п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, внаслідок чого позбавлено заінтересованих осіб, права яких обмежені заходом забезпечення кримінального провадження, на оскарження такого рішення.

Поряд з цим, неможливо залишити поза увагою і неналежну якість клопотань сторони кримінального провадження (переважно сторони обвинувачення) про тимчасовий доступ до речей і документів. Більша частина цих клопотань, не відповідає вимогам ст. 160 КПК та без належного обґрунтування обставин, які б виправдовували потреби досудового розслідування у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. Нажаль слідчі судді в більшості випадків «закривають очі» на такі порушення та задовольняють клопотання, таким чином породжують негативну практику. Разом з тим, слід визнати правильною практику тих слідчих суддів, які, встановивши порушення вимог ст. 160 КПК, неналежне виконання вимог ст. 163 КПК, відмовляли у задоволенні клопотань.

З урахуванням викладеного пропонуємо:

1.Дане узагальнення обговорити на зборах суддів кримінальної палати апеляційного суду Кіровоградської області.

2Представити результати узагальнення та обговорити ключові та проблемні питання на зборах слідчих суддів місцевих загальних судів Кіровоградської області.

3.Підготувати методичні рекомендації  щодо однакового застосування слідчими суддями місцевих загальних судів Кіровоградської області кримінального процесуального законодавства для вироблення єдиної практики під час вирішення клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів.

Робоча група з питань вивчення, аналізу

та узагальнення практики застосування КПК України

Судова палата у кримінальних справах

Апеляційного суду Кіровоградської області