Постанова ВСУ про перерахунок пенсії

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Литвина Володимира Михайловича до управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області (далі – управління ПФУ; ПФУ відповідно) про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року Литвин В.М. звернувся до суду із позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати дії управління ПФУ протиправними; зобов’язати управління ПФУ нарахувати та виплатити недоплачену основну державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року                  № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-XII), за період з 12 січня 2005 року по 19 липня 2010 року з урахуванням раніше виплачених сум, а також із нарахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати за вказаний період.

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 1 квітня 2011 року позовні вимоги задовольнив, зобов’язав відповідача: перерахувати та виплатити позивачу основну державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII за період із 12 січня 2005 року по 10 грудня 2007 року (як інваліду 3 групи); за періоди з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року та з 23 травня 2008 року по 18 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат; здійснити нарахування та виплату Литвину В.М. компенсації за втрату частини грошових доходів у вигляді недоплаченої пенсії.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року, рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги залишив без розгляду.

Залишаючи без змін рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив із того, що необізнаність позивача про зміни у законодавстві не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закон № 796-XII та зміни до нього оприлюднювалися в офіційних виданнях, засобах масової інформації, громадяни мали вільний доступ до нього. Відповідно до положень статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) за минулий час без обмеження будь-яким строком, виплачуються лише ті суми пенсії, які були нараховані, але не виплачені з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. У справі, що розглядається, підставою звернення до суду стала відмова відповідача стосовно визнання права позивача на отримання підвищення розміру пенсії. Таким чином, посилання позивача в клопотанні про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом на статтю 87 зазначеного Закону як на підставу незастосування наслідків пропущення ним строку звернення до суду, передбачених статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС), є необґрунтованим. Отже, на думку касаційного суду, строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 КАС, позивач пропустив без поважних причин, а тому він поновленню не підлягає.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, Литвин В.М. просить скасувати зазначені ухвали апеляційного та касаційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що касаційний суд у подібних правовідносинах неоднаково застосував положення частини другої статті 87 Закону № 1788-XII.

На обґрунтування заяви додано судові рішення Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2009 року та 20 січня 2010 року. В ухвалі від 19 серпня 2009 року касаційний суд виходив із помилковості застосування судом першої інстанції до спірних відносин (підвищення пенсії особі як учаснику війни) річного строку позовної давності, оскільки він не звернув увагу на приписи частини другої статті 87 Закону № 1788-XII. У постанові від 20 січня 2010 року касаційний суд дійшов висновку про те, що встановлений статтею 99 КАС строк звернення до суду до спорів про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни не застосовується з огляду на положення частини другої статті 87 Закону № 1788-XII.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначеної вище норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 87 Закону № 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Водночас, згідно з частиною другою статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як установили суди, Литвин В.М. не звертався до управління ПФУ щодо проведення перерахунку пенсії, відповідач рішень з цього приводу не приймав та відповідно, позивач не оскаржував дії чи бездіяльність управління ПФУ.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновком суду касаційної інстанції про залишення позову Литвина В.М. без розгляду у зв’язку з тим, що останній пропустив строк звернення до суду, не довівши суду поважність його пропуску, а доводи, якими позивач обґрунтовує пропуск звернення до суду, є неповажними.

За наведених обставин колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що положення статті 87 Закону                   № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог Литвина В.М., адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ. Натомість застосуванню підлягають статті 99, 100 КАС, оскільки у справі, що розглядається, право позивача на отримання цих сум пенсій відповідачем визнано не було, що і стало підставою звернення до суду.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Литвина Володимира Михайловича відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.