Петрівський районний суд Кіровоградської області

На виконання заходів, передбачених планом роботи суду на 2-е півріччя 2015 року, проведено узагальнення судової практики щодо розгляду цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення на підставі статистичної звітності перше півріччя за 2014 року (Форма № 2-Ц, Розділ 4).

Метою цього узагальнення є вивчення практики застосування Петрівським районним судом Кіровоградської області норм законодавства при розгляді справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, виявлення складних і спірних питань у судовій практиці та законодавстві.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини від умерлої;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої ст. 234 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.

Аналіз статистичних даних

За даними судової статистики у першому півріччі 2014 року в провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебувало 29 справ окремого провадження (2 із залишку 2013 року та 27 надійшло у першому півріччі 2014 року ), із яких 25 справ розглянуто, з них з ухваленням рішення про задоволення заяви - 25, залишок справ на кінець звітного періоду 4 з них у 3 справах зупинено провадження .

Найбільш питому вагу справ окремого провадження становили справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення - 17 справ, по яких ухвалено рішення у 16 справах , залишок справ на кінець звітного періоду - 1.

Із фактів, що встановлювалися Петрівським районним судом Кіровоградської області:

8 справ про встановлення факту родинних стосунків, всі 8 заяв задоволено встановлено факт родинних стосунків

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи:

- про встановлення родинних відносин між фізичними особами .

Цей факт встановлюється в судовому порядку, якщо його підтвердження необхідно заявнику, наприклад, для одержання в нотаріальних органах свідоцтва про право на спадщину, а також для оформлення права на пенсію у разі втрати годувальника.

Неправомірною буде відмова суду в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з тих мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом так і за заповітом і для яких, у зв’язку із встановленням факту родинних відносин, мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника і яким органами пенсійного фонду відмовлено в її призначенні у зв’язку з відсутністю доказів, які підтверджують родинні відносини.

Закон виділяє можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин і інших осіб, якщо встановлення такого факту породить для цих осіб юридичні наслідки.

З заявою про встановлення факту родинних відносин із метою одержання спадщини можуть звертатися особи, які відносяться до кола спадкоємців за законом.

Разом з тим, справи про встановлення факту родинних відносин із метою одержання спадщини не можуть розглядатись судами, якщо заявник відповідно до ст.1224 ЦК України усунутий від спадщини.

Заінтересовані особи приймають участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів Держави.

Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин в залежності від мети встановлення цього факту можуть бути: інші особи, що мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

Рішення суду про встановлення родинних відносин не може бути підставою для внесення виправлень, змін чи доповнень у актовий запис, видачу заявнику нового паспорту.

До заяви про встановлення факту родинних відносин, у якій в обов’язковому порядку має бути зазначена мета, для якої заявник просить встановити цей факт, додаються документи та докази: докази які підтверджують наявність даного юридичного факту (анкети, акти, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, виписки з домових книг, ордери на вселення, погосподарські книги та інші документи, які містять в собі відомості про родинні відносини осіб); довідки органів ДРАЦС про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень в акти цивільного стану; показання свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником; інші документи та докази.

Разом з тим порядком окремого провадження не може бути встановлений факт родинних відносин, якщо заявнику він необхідний для підтвердження в подальшому права на жилу площу або на обмін останньої, оскільки у разі відмови щодо визнання права на жилу площу чи на її обмін заінтересована особа може звернутися до суду з відповідним позовом.

Приклад: заявниця звернулася до Петрівського районного суду Кіровоградської області, мотивуючи це тим, що у зв’язку з розбіжністю у написанні імені у документі, який підтверджує родинні відносини, вона позбавлена можливості оформити спадщину у порядку спадкової трансмісії, що залишилася після смерті 28.06.2006 року її батька – Островерхого Дмитра Петровича, яку той у свою чергу прийняв але не встиг оформити після смерті своєї матері, тобто баби позивачки – Островерхої Поліни Іванівни, а тому вона просила суд встановити факт її родинних стосунків з Островерхою Поліною Іванівною. В судовому засіданні встановлено, що 07.07.2004 року померла баба заявниці Островерха Поліна Іванівна, яка своїм заповітом все належне їй на день смерті майно заповіла своєму сину, тобто батькові заявниці Островерху Дмитру Петровичу, який фактично майно прийняв але не встиг оформити так як 28.06.2006 року помер . Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 03.09.2012 року заявниці у зв’язку з пропущенням нею встановленого строку для прийняття спадщини визначено додатковий шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору після смерті Островерхої Поліни Іванівни. Постановою приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області від 04.12.2013 року заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті Островерхої Поліни Іванівни так як відсутні документи, що підтверджують родинні стосунки з померлою . В свідоцтві про народження батька заявниці мати зазначена як “Островерха Павліна Іванівна” (а.с.17). Записів про народження та одруження баби заявниці не збереглося, що підтверджується довідками відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Голованівського районного управління юстиції (а.с.15,16). Згідно виписок з погосподарських книг Лебединської сільської ради Голованівського району слідує, що бабу заявниці було звати “Павліна”, а не “Поліна” (а.с.13,14). Причини, що зумовили плутанину в написанні імені невідомі. Вказані обставини справи підтвердили в судовому засіданні свідки Зінченко Н.В. та Коломієць Л.Б., які пояснили, що померла Островерха Поліна Іванівна дійсно була бабою заявниці. Встановлення факту родинних відносин тягне для заявниці юридичні наслідки, а саме, дає змогу отримати спадщину. Враховуючи викладене, суд вирішив заяву Островерхої Мирослави Дмитрівни задовольнити та встановити факт її родинних стосунків з бабою - Островерхою Поліною Іванівною.

5 справ про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, 4 заяви задоволено встановлено факт належності правовстановлюючого документу, 1 заява в залишку станом на 1- ше півріччя 2014 року.

Суд вправі встановити факти належності документів особі лише в тому випадку, коли прізвище, ім’я, по-батькові чи час народження особи в них не співпадає з записами у паспорті чи свідоцтві про народження. Встановлення такого факту також можливо, коли в документі вказано тільки прізвище і ініціали особи, коли в документі допущені виправлення, які не застережені, або в результаті тривалого використання в документі неможливо прочитати прізвище, ім’я чи по-батькові.

Для порушення в судах справи про встановлення належності правовстановлюючого документа необхідно подати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не має можливість внести до нього відповідні виправлення. У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих в різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.

Не підлягає встановленню належність документів, в яких відсутня вказівка, на чиє ім'я вони видані, не повністю зазначені імена, по батькові, а також наявні інші дефекти, що свідчать про підчистку і виправлення. Такі випадки є підставою для встановлення факту, про який йдеться в документі.

Судам не підвідомче встановлення факту належності особі квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена чи медалі, паспорта, свідоцтв, які видаються органами реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу.

Разом з тим суди вправі розглядати справи про встановлення фактів належності громадянам довідок про поранення, перебування в госпіталях у зв'язку з пораненням, повідомлень військових частин, військкоматів та інших органів військового управління про загибель або пропажу без вісті певних осіб у зв'язку з обставинами воєнного часу, а також заповітів, страхових свідоцтв, полісів, ощадних книжок, інших документів про трудовий стаж, оскільки вони не належать до документів, які посвідчують особу;

Приклад: заявниця звернулася до Петрівського районного суду Кіровоградської області, мотивуючи це тим, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №402579, виданого у відповідності з розпорядженням голови Петрівської районної державної адміністрації від 09 квітня 2002 року № 167-р, їй належить земельна ділянка площею 8,47 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Петрівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області. В результаті звернення заявниці до Реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції, з питання щодо реєстрування права власності на земельну ділянку, остання отримала пояснення про неможливість проведення реєстрації, так як у Державному акті невірно вказано її прізвище - “Салівонник” замість “Салівонік”. Тоді як в паспорті та довідці про присвоєння ідентифікаційного номера, належних заявниці, її прізвище вірно вказано “Салівонік”. Вказана помилка перешкоджає заявниці зробити державну реєстрацію належного їй майна, а тому вона вимушена звернутись до суду.В судовому засіданні встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №402579 , виданого у відповідності з розпорядженням голови Петрівської районної державної адміністрації від 09 квітня 2002 року № 167-р, заявниці належить земельна ділянка площею 8,47 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Петрівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області. В результаті звернення заявниці до Реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції, з питання щодо реєстрування права власності на земельну ділянку, остання отримала пояснення про неможливість проведення реєстрації, так як у Державному акті невірно вказано її прізвище - “Салівонник” замість “Салівонік”. В той же час, згідно паспорта належного заявниці, її прізвище вказано як “Салівонік”. Вказана помилка перешкоджала заявниці зробити державну реєстрацію належного їй майна. Враховуючи викладене, суд задовольнив заяву, встановивши факт, що Державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 № 402579, виданий на підставі розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації від 09 квітня 2002 року № 167-р Салівонник Світлані Григорівні - належить Салівонік Світлані Григорівні.

2 справи про встановлення факту, що має юридичне значення, 2 заяви задоволено встановлено факт , що має юридичне значення.

Приклад: Заявники звернулися з заявою до суду, мотивуючи тим, що 15 березня 2013 року померла Літвінчук Тамара Андріївна, яка являлася свекрухою заявниці та бабою заявника, після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 38,78 га та 13,65 га, посвідчених відповідно, державними актами на право власності на земельні ділянки серії ІІ-КР №012734 виданого 29 березня 2002 року та серії КР №075418, виданого 20 грудня 2006 року, які були видані Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області. Вказані земельні ділянки померла Літвінчук Т.А. заповіла заявникам по 1/2 частині кожному, про що мається заповіт від 20 вересня 2010 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстрований в реєстрі за №90. Заявники фактично прийняли спадщину, проживаючи разом із Літвінчук Т.А. до її смерті, однак не можуть оформити спадщину, так як в заповіті секретарем при оформленні допущено помилки, а саме: в заповіті заповідана земельна ділянка зазначена розміром 52,43 га, тоді як вказана земельна ділянка розділена двома земельними ділянками розміром 38,78 га та 13,65 га, крім цього, зазначено, що земельна ділянка належить на підставі державного акту серії КР №0755418, тоді як номер державного акту – 075418, тобто було допущено описку та вказано зайву цифру “ 5”, тому заявники змушені звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В судовому засіданні встановлено, що 15 березня 2013 року померла громадянка Літвінчук Тамара Андріївна, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОЛ №166240, виданого Балахівською селищною радою Петрівського району Кіровоградської області 18 березня 2013 року(а.с.8). Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 38,78 га та 13,65 га, посвідчених відповідно, державними актами на право власності на земельні ділянки серії ІІ-КР №012734, виданого 29 березня 2002 року та серії КР №075418, виданого 20 грудня 2006 року, які були видані Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області. Згідно заповіту від 20 вересня 2010 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстрованого в реєстрі за №90, вказані земельні ділянки померла Літвінчук Т.А. заповіла заявникам – Вакуленко Н.І. та Вакуленку В.Ю. по 1/2 частині кожному. Однак, як вбачається з постанови завідуючої Петрівською районною державною нотаріальною конторою №777/02-31 від 27 листопада 2013 року, заявникам Вакуленко Н.І. та Вакуленку В.Ю. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті Літвінчук Т.А. , у зв’язку з тим, що в заповіті, посвідченому 20 вересня 2010 року секретарем виконавчого комітету Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області за реєстраційним № 90, допущено ряд помилок, а саме: заповідана земельна ділянка зазначена розміром 52,43 га, тоді як вказана земельна ділянка розділена двома земельними ділянками розміром 38,78 га та 13,65 га, крім цього, зазначено, що земельна ділянка належить на підставі державного акту серії КР №0755418, тоді як номер державного акту – 075418, тобто було допущено описку та вказано зайву цифру “5”. Відповідно до довідки Балахівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області №600 від 02 квітня 2014 року, Літвінчук Тамара Андріївна до дня своєї смерті знаходилась на утриманні невістки Вакуленко Наталії Іванівни, яка доглядала її, проживали разом та були зареєстровані за однією адресою по вулиці Пушкіна, будинок 5, квартира 11, в смт.Балахівка Петрівського району Кіровоградської області. Таким чином, в зв’язку з допущеною опискою секретарем виконавчого комітету Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яка під час оформлення заповіту об’єднала дві земельних ділянки, посвідчені двома різними актами та в номері одного з них вказала зайву цифру, заявники Вакуленко Н.І. та Вакуленко В.Ю. позбавлені можливості оформити спадщину після смерті Літвінчук Т.А. Відповідно до п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. На підставі постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року “Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” встановлено, що такі справи розглядаються, якщо згідно із законом, такі факти породжують юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право. З огляду на вищевказане вбачається, що в даному випадку дотримані всі умови для розгляду такої справи, а саме, між спадкоємцями відсутній спір про право, встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право, законом не визначено іншого порядку їх встановлення та в разі встановлення такого юридичного факту, зокрема допущеної описки в заповіті, у заявників виникають майнові права щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Враховуючи викладене, суд вирішив заяву задовольнити. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити, що в заповіті №60 від 20 вересня 2010 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, під земельною ділянкою розміром 52,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва слід розуміти земельну ділянку, розміром 38,78 га, посвідчену державним актом на право власності на землю серії ІІ-КР №012734, виданим Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 29 березня 2002 року на ім’я Літвінчук Тамари Андріївни, та земельну ділянку, розміром 13,65 га, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР №075418, виданим Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 20 грудня 2006 року на ім’я Літвінчук Тамари Андріївни, які знаходяться на території Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити, що в заповіті №60 від 20 вересня 2010 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, під державним актом на право власності на землю серії КР №0755418, виданим Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 20 грудня 2006 року, слід розуміти державний акт на право власності на землю серії КР №075418, виданий Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 20 грудня 2006 року.

1 справа про встановлення факту визнання батьківства , заяву задоволено встановлено факт визнання батьківства.

Серед справ про встановлення родинних відносин судам підвідомчі справи про встановлення фактів батьківства, визнання батьківства.

У раніше існуючому сімейному законодавстві не передбачалося встановлення факту визнання батьківства, такі заяви подавалися до суду і розглядалися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (статті 271 — 275 ЦПК), нині в у ЦПК розгляд цих заяв не передбачений.

У сімейному законодавстві існувало два поняття встановлення факту батьківства — це встановлення факту визнання батьківства і встановлення факту батьківства. За своєю юридичною природою вони різні, але за наслідками однакові — дитина одержує батька, право на майнові і немайнові права.

У зв'язку зі зміною підстав для визнання батьківства судом змінилися підстави для встановлення факту батьківства, одночасно втратила юридичний інтерес заява про встановлення факту визнання батьківства.

За раніше чинним законодавством встановлення батьківства в судовому порядку можливо було тільки щодо дітей, які народилися не раніше 1 жовтня 1968 року і за умови, що обоє з батьків живі. За нині чинним Сімейним кодексом таких обмежень немає (стаття 128 СК).

У раніше чинній постанові Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм кодексу про шлюб та сім'ю України» в пункті 14 було дано роз'яснення: «У разі виникнення підвідомчого суду спору про право вимоги про встановлення факту батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року особою, яка померла, а за життя визнавала дитину своєю, утримувала її або бажала її народження під час вагітності матері, розглядається у позовному, а не окремому порядку».

Таким чином, суд міг і може встановлювати факт батьківства за наявності наступних обставин:

а) дитина народилася, а не зачата до 1 жовтня 1968 р., тобто до введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю;

б) згаданий батько дитини помер або визнаний померлим за рішенням суду;

в) дитина знаходилася на вихованні і утриманні померлого;

г) померлий при житті визнавав себе батьком дитини;

д) у свідоцтві про народження дитини в графі «Батько» батьком записаний зі слів матері дитини.

При розгляді справ названих категорій суди мають ураховувати, що відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» СК нормі законодавства, які регулювали шлюбно-сімейні правовідносини, втратили чинність із 1 січня 2004 року, за винятком норм розділу V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб та сім'ю України (2006 — 2007), які зберігають чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття спеціального закону.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС (2006 - 2007), суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС (2006 — 2007), беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема частини 2 статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства».

Таким чином, оскільки підстави для визначення батьківства за рішенням суду, указані в статті 128 СК, істотно відрізняються від підстав визначення батьківства за статтею 53 КпШС, суди, вирішуючи питання, якими нормами сімейного законодавства необхідно керуватися при розгляді справ, повинні виходити з дати народження дитини.

Таким же чином суди повинні керуватися і при встановленні факту визнання батьківства, якщо дитина народилася до 01.01.2004 р. заява розглядається на підставі доказів, наданих за статтею 53 КпШС, а якщо дитина народилася після 01.01.2004 р., то на підставі доказів, наданих статтею 128 СК. При цьому слід мати на увазі, що при установленні факту визнання батьківства на доказах, які надавалися при встановленні батьківства за статтею 53 КпШС, висновки судових експертиз щодо виключення батьківства не допускалися, при встановленні факту визнання батьківства на доказах, які надаються за статтею 128 СК, допускається судово-генетична експертиза.

Заява особи про встановлення факту визнання батьківства подається до суду за місцем проживання заявника (стаття 257 ЦПК). У самій заяві про встановлення факту визнання батьківства повинно бути зазначено:

а) який факт заявник просить встановити і з якою метою;

б) причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт;

в) докази, що підтверджують факт.

Заявниками відповідно до частини другої статті 130, частини 3 статті 128 СК України, а також роз'яснень, які знаходяться в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р., можуть бути: мати дитини, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, за винятком того, хто вважає себе батьком дитини. Відповідно до статті 156 СК України заявником може бути і неповнолітня мати.

Зацікавленими особами у справі можуть бути органи опіки та піклування, органи реєстрації актів цивільного стану, органи державної влади інші особи та залежно відмети встановлення факту визнання батьківства. Ними, наприклад, можуть бути: дружина померлого, його діти, інші спадкоємці.

Заява судом розглядається в окремому провадженні. Заяви про встановлення фактів визнання батьківства строком позовної давності не обмежені.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина — містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК.

- перебування фізичної особи на утриманні (п. 2).

Цей факт може бути встановлено судом за відсутності документа про його підтвердження, виданого житлово-комунальними органами, виконкомами сільських і селищних рад, іншими організаціями, чи в разі відмови у його видачі і при одержанні документа, яким не підтверджується факт перебування громадянина на утриманні.

Приклад: заявниця звернулася з заявою до Петрівського районного суду Кіровоградської області, мотивуючи тим, що з серпня 2007 року вона проживала з громадянином Коротковим Віктором Вікторовичем, 23.06.1967 року народження, однією сім’єю в с.Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області, а в 2011 році вони переїхали до м.Миколаїв. Від спільного проживання з Коротковим В.В. 07.02.2011 року у них народився син Владислав, народження якого заявниця зареєструвала у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, і під час реєстрації народження дитини запис про батька в свідоцтві про народження дитини було зроблено за вказівкою матері, тобто такої особи, як Стець Віктор Вікторович, насправді не існує. Коротков В.В. визнав себе батьком дитини, і наполягав на тому, що потрібно офіційно зареєструвати шлюб та дати дитині його прізвище, однак, за фінансових труднощів, які виникли у зв’язку з лікуванням Короткова В.В., заявниця та Коротков В.В. продовжували проживати без реєстрації стосунків, а 04.07.2013 року Коротков В.В. помер. Встановлення факту батьківства Короткова В.В. відносно сина заявниці необхідне для призначення пенсії в зв’язку з втратою годувальника. Суд, заслухавши пояснення заявниці, свідків, дослідивши документи справи, вважав, що заява підлягає задоволенню зі слідуючих підстав. Заявниця з серпня 2007 року проживала з громадянином Коротковим Віктором Вікторовичем, 23.06.1967 року народження, однією сім’єю в с.Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області, а в 2011 році вони переїхали до м.Миколаїв. Від спільного проживання з Коротковим В.В. 07.02.2011 року у них народився син – Стець Владислав Вікторович, про що мається свідоцтво про народження дитини серії 1-ФП №141333, видане 01.03.2011 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції(а.с.10). Народження сина заявниця зареєструвала у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, і під час реєстрації народження дитини запис про батька в свідоцтві про народження дитини було зроблено за вказівкою матері, відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, тобто такої особи, як Стець Віктор Вікторович, насправді не існує. Коротков В.В. визнав себе батьком дитини, і наполягав на тому, що потрібно офіційно зареєструвати шлюб та дати дитині його прізвище, однак, за фінансових труднощів, які виникли у зв’язку з лікуванням Короткова В.В., заявниця та Коротков В.В. продовжували проживати без реєстрації стосунків, а 04.07.2013 року Коротков В.В. помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ФП №183765, виданого 08.07.2013 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції. Факт того, що заявниця проживала з громадянином Коротковим Віктором Вікторовичем, 23.06.1967 року народження, однією сім’єю з 2007 року по день його смерті підтвердили свідки по справі: Ярославська О.В., Резніченко Ю.В., Мірошник Г.П., які знають сім’ю заявниці, також вони завірили суд у тому, що за час спільного проживання заявниці та Короткова В.В. у них народився син, і Коротков В.В. визнав себе батьком дитини, і наполягав на тому, що потрібно офіційно зареєструвати шлюб та дати дитині його прізвище, однак не встиг цього зробити, так як в 2013 році помер. Встановлення факту батьківства Короткова В.В. відносно сина заявниці необхідне для призначення пенсії в зв’язку з втратою годувальника. Враховуючи вищевикладене, суд вирішив заяву Стець Олени Владиславівни задовольнити. Встановити факт батьківства, що громадянин Коротков Віктор Вікторович, який помер 04 липня 2013 року, являвся батьком Стеця Владислава Вікторовича, 07 лютого 2011 року народження. Міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції внести до актового запису №644, складеного міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 01.03.2011 року, про народження Стеця Владислава Вікторовича, 07 лютого 2011 року народження, слідуючі зміни:

- виключити з актового запису про народження Стеця Владислава Вікторовича, який народився 07 лютого 2011 року в м.Миколаїв Миколаївської області, запис про Стеця Віктора Вікторовича, як про батька дитини;

- вказати батьком Стеця Владислава Вікторовича, 07 лютого 2011 року народження, відповідно до ст.125 Сімейного кодексу України, громадянина України - Короткова Віктора Вікторовича, 23.06.1967 року народження, уродженця м.Березовський Кемеровської області республіки Росія, прізвище дитині присвоїти за прізвищем батька - Коротков.

Процесуальний порядок розгляду справ зазначеної категорії

Процесуальний порядок розгляду зазначеної категорії справ визначений ст. 235 ЦПК України і покладає на суд обов’язок;

- під час розгляду справ окремого провадження роз’яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки;

- сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб;

- вжити заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин;

- з метою з’ясування обставин справи за власною ініціативою витребувати необхідні докази;

- розглянути справу з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності і меж судового розгляду;

- розглянути справу за участю заявника і заінтересованих осіб, або за участі представника заявника чи заінтересованої особи.

Розгляд вказаної категорії справ має застереження, передбачені вказаною статтею, а саме;

- справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду;

- вони не можуть бути закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди;

- при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, після відкриття провадження у справі судді Петрівського районного суду Кіровоградської області проводили певні підготовчі дії, передбачені законом; з’ясовували, які фізичні та юридичні особи можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягали виклику в судове засідання; визначали предмет доказування, перевіряли наявність доказів, що надані заявником.

Визначення предмета доказування у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залежить від точного тлумачення їх законодавчого формулювання.

При визначені предмета доказування по даній категорії справ також враховувалися норми матеріального права, які регулюють правовідносини,

Юрисдикційність справ цієї категорії

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, судді Петрівського районного суду Кіровоградської області, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, з’ясовували питання підсудності та підвідомчості.

Визначення підсудності справи – це з’ясування, в якому з судів першої інстанції, в залежності від тих чи інших ознак, повинна розглядатися подана заява.

Відповідно до ст.257 ЦПК України всі справи за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в судах за місцем проживання заявника.

Місце проживання заявника фізичної особи визначається за правилами, встановленими ст.29 ЦПК України. Місце виникнення або реєстрації факту, що має юридичне значення, не впливає на визначення підсудності справи.

Як виняток з цього правила – якщо заявником порушено питання про встановлення факту володіння будівлею, то така заява розглядається судом першої інстанції за місцезнаходженням цієї будівлі (ст.114 ЦПК України).

Визначаючи підвідомчість справи судді Петрівського районного суду Кіровоградської області перевіряли чи взагалі заяви що надійшли до суду повинні розглядатись в судовому порядку, і чи не віднесено їх розгляд до повноважень іншого органу.

Слід зауважити, що судам підвідомчі справи окремого провадження за заявами про встановлення фактів якщо:

- відповідно до закону такі факти породжують юридичні наслідки;

- встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити належні документи, які підтверджують факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачений інший (позасудовий) порядок їх встановлення.

Громадяни України, які постійно проживають за межами країни, також мають право звернутися до суду загальної юрисдикції з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до вимог ч.2ст.257 ЦПК України підсудність таких справ визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного суду України.

Особливості розгляду різних категорій справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначених Главою 6 розділу ІV ЦПК України.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду порядком окремого провадження за таких умов:

1. Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Наприклад, встановлення факту перебування на утриманні для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника має юридичне значення для непрацездатного члена сім'ї померлого незалежно від часу перебування на його утриманні. А для вітчима і мачухи таке право настане за умови, якщо вони виховували або утримували померлого пасинка чи падчерку протягом не менше п'яти років (статті 37 і 41 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

2. Встановлення факту не має бути пов'язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду.

Якщо при розгляді справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право, підвідомчий суду, або суд сам дійде висновку, що у даній справі встановлення факту пов'язано з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах .

Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту.

3. Заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки.

Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено, із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах громадянського стану тощо).

4. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, підвідомчих встановленню в судовому порядку, наводиться в ст.256 ЦПК і не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, які мають юридичне значення, зокрема; визнання батьківства, володіння будинком на праві власності, тощо.

Висновок: результати узагальнення свідчать, що судді Петрівського районного суду Кіровоградської області дотримуються вимог норм матеріального та процесуального права при розгляді цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, достатньо повно з’ясовують фактичні обставини справи, дають правильну юридичну оцінку доказам, належним чином перевіряють пояснення сторін.

Керівник апарату Петрівського районного суду

Кіровоградської області Л.І.Дашковська